Чудове українське село Кваси.

Назва села походить від слова «квасна, тобто кисла вода», так на Гуцульщині називають мінеральну воду. А якщо гуцульскою  говіркою, то «буркут» ( бо буркотить, коли хлюпає))). Але напишу не те, що в інтернеті, а особисті враження.

a6e741db766db3df40cf3c1eae2a0c4f_600x1000

ЛЮДИ.

  • привітні. Ні, ви не зрозуміли, тобто ну дуже-дуже привітні. Просто всі. Так писали в інтернеті, я читала відгуки, приїхала така скептична, а насправді виявилося, що люди не брехали. Настільки щирі, в кожну оселю запрошують, пригощають, посміхаються, готові відкласти свої справи, щоб допомогти. Не знаю, як там в інших селах, а тут якщо бурчать або незадоволені- то це кияни ( нажаль, що так. Дуже багато відпочиває саме з Києва). Одна жінка на питання як пройти, запросила до свого столу і заварила власний м’ятний чай ( смачнючий і дуже приємний на смак. Тільки тут така м’ята росте- це правда), один хлопець відклав свої справи, посадив в свій «рафік» і повіз показувати чужу хату ( мабуть, знайомі), а вони крім хати кажуть: «а посидьте на нашій гойдалці обов’язково, ви повинні покататися, а скоштуйте овечого сиру, а подивіться які сорочки носили наші прадіди, а ось постоли із свинячої шкіри з волоками, а це гуцульский  топірець.                                                                                                                                                                                            800x5nrwhai-ig8                                                                                     А це наш «кептар»- фактично кожушок без рукавів, розшитий кольоровими нитками. І все старовинне, і все зберігається в сучасній хаті, в окремому кутку.  Спитали в однієї жінки: «Ви такі щирі, привітні. Ви самі це знаєте?» Вона каже: «Та ні, живемо як живемо. Ми ж не знаємо як інші живуть. У нас завжди багато відпочиваючих було. Так здавна ведеться. І є одне правило на всіх – ми не хочемо, щоб хтось нас погано згадував. Ми своїм не додамо, а стороння людина повинна піти від нас задоволеною і щасливою. Навіщо хтось злим тихим словом буде колись тебе згадувати? Ми не хочемо цього. Тим паче що кожна людина тут віруюча по- справжньому».
  • віруючі. І це дійсно так. В суботу всі роблять хатні справи, в неділю- в церкву. Це означає, що вони не просто не роблять, в них зачиняється все – магазини, базари, кіоски, припиняється будування, ремонт і все таке інше ( а закарпатці дуже люблять майструвати, будувати, недарма дорослі чоловіки майже всі працювали на будівництві за кордоном, частіше в Чехії). Вони неділю посвячують Богу. В кожній хаті ікона. І щирість, привітність, віра. Переконайтесь самі.
  • талановиті. Одна жінка поприносила з хати свої вишиті яскравими нитками рушники. Поруч сиділи дві доньки- 9 і 12 років. І кажуть ( так красиво, ввічливо, на «Ви», вони тут всі до мами так шанобливо звертаються): «Мамо, а пам’ятаєте, одна жінка Вам пропонувала сто доларів за рушник, а ви не згодні були продати. Правильно зробили. Але ж сто доларів». ( то певно для дітей великі гроші). Не буду багато писати, краще подивіться самі, хоч фото з телефона і не дуже передає колір.

WP_20160629_010

WP_20160629_012

WP_20160629_013

WP_20160629_025

WP_20160629_027

  • А ще трудящі. І працюють і діти і дорослі. І так по схилах косити сіно, а потім до дощу всією родиною встигнути зібрати, бо пропаде. І по тих схилах збирати гриби та чорницю, і нам, ледачим, продавати. І переживають, щоб все було гарно, щоб не образився ненароком. А тема з вівцями… уявіть, кожен травень всі вівці з села гонять на полонину ( це на верхів’ях гір) і вони там пасуться до осені. І з ними там живуть всього три чабани!!! Ні, ви не зрозуміли. Всього три людині ( які насправді це обожнюють) піднімаються на три місяці разом з 300 вівцями і живуть там. І кожен день три людини три рази на день доють 300 овець ( як в них руки не болять!), розкладають ватру і роблять овечий сир. Нам розказали, як це робиться. В бочку через 10 шарів марлі і один шар «лапника» від смерек  зливають овече молоко. Потім додають закваску ( фермент з шлунку молодого ягняти) і через 2-3 години це молоко можна різати ножем. Потім процежують це і утворюють бринзу. А те, що залишилось, ставлють на ватру, підігрівають і отримують вурду. Це такий дуже ( !!!) смачний сир. Який роблять тільки тут. Це великий ділікатес. І дуже корисний. В ньому дуже багато кальцію. Нагадує дуже м’який і жирний творог. І ще розповідали, що цією вурдою знахарі лікують – кістки, бронхи та інше.

Orda-sajt

  • Знаючі (містичні). До слова «знахарі». Один вуйко розповів нам, як взагалі тут створилися села ( не знаю чи правдиво, але було цікаво). Що колись тут були тамплієри. Вони будували замки і там жили. Так будувався замок в Мукачево, Ужгородський замок, Чинадієво та інші.                                                                                                                                                                                                         10                                                                     Загалом у цьому регіоні було побудовано 12 середньовічних замків Орден тамплієрів за часів свого розквіту набув такої сили і міцності, що по суті вся середньовічна Європа була під його впливом. Їхніми боржниками були феодали, королі і навіть Римські папи, а це вже багато кому було невигідно. От одного дня орден примусово і припинив своє існування, керівництво було заарештовано, члени ордену попали під переслідування, а їхні маєтки було конфісковано. Проте оскільки їхні багатства знайдено не було, а самі тамплієри були оповиті безліччю таємниць, то і до сьогоднішніх днів про них ходять легенди. Детальніше тут http://www.karpaty.net.ua/arkhiv/2007-rik/27-7-13-sichen-2007-r/242-zakarpatski-tampliiery-abo-shukaite-vidpovidi-v-serednomu  Але мова про інше.                                                                                                                                                                                                   karpaty-13-50                                                                               Коли було гоніння на тамплієрів, багатьох з них намагалися зловити і стратити. А ті, яким вдалося біжати, створювали поселення в горах. Їх так і називали – «ті, що уникнули страти» або «гу сул». Цікаво, що у мові басків (румунів) є слово hucul, яке перекладається «людина, яка живе у печері». Це вже до істориків і мовників, але просто було цікаво слухати живу людину, яка так багато знає. І про мольфарів – «це ті, що знають». З вікопомних часів в Карпатах живуть люди, котрі володіють надприродніми здібностями. Вони «читають» зірки, повелівають бурями та громами, «зав’язують» і «розв’язують» дощ, заклинають змій. Можуть передбачати майбутнє та минуле, зцілюють важкохворих. Раз на рік вони йдуть у нікому невідомі печери, аби там, не бачачи Сонця, провести у позі зародку дванадцять днів і дванадцять ночей, очиститися й відродитися такими, якими вони бажають. Через незвичайні здібності та малочисельність мольфарів боялися й водночас цінували на селі, їх вважали посередниками між двома світами — явним і потойбічним, на них покладалася духовна відповідальність за село та його мешканців. У критичних ситуаціях саме в мольфара шукали порятунку, їх часто порівнювали з Богами. А сам хазяїн розказував нам, що він потомок козака- характерника і натякав, що сам дещо знає. І тут таких незвичайних людей дуже багато.

ПРИРОДА. Вона вражає.

  • Вода. В самому селі більше ніж п’ять природних джерел. Вона тече прямо з скелі, у когось в городі, десь прямо посеред села. І тече вже газована- що дуже дивує. А смачна- не передати!                                                                                                                                                  78_big                                                                                                                                                   А миш’яковиста вода для джерельних ванн- єдина така унікальна вода в Україні ( і дійсно заспокоює, я впевнилась особисто) тільки в Квасах. На тій воді і збудовано славнозвісний санаторій «Гірська Тиса». А поруч через декілька кілометрів розташований водопад Труфанець – і в спекотний день вода в ньому холодна і дуже смачна.                                                                                                                                                 WP_20160630_023                                                                                                                                   Про річку Горну Тису багато писати не буду. Вона жива, але бувають дні після дощів, коли вона дуже страждає. Від кого? Від нас, від людей. Стільки сміття по річці тече, що я ніколи не бачила. Це єдине сумне, що довелося тут відчути.

WP_20160626_009

  • Бджоли. Мені вдалося полежати на вуликах в маленькому будиночку і навіть провести з ними ніч. Що скажу- дуже цікаво. Запах прополісу, гул бджолиних крилець і просто дивні відчуття. Цікаві спостереження – заходила до бджіл- на телефоні зарядка 50%, виходила через 2 години- зарядка 7%. І при тому, що я телефон в руки не брала і зарядки такої вистачило би на півтора дня. І це не один раз. Може, бджоли якось розряджають телефони? Хтось перевірте при нагоді. Але справа не в тому. Так сильно і цікаво поруч з ними. Йдуть високі думки. Дуже чиста атмосфера, яку створюють бджоли. «Там де бджоли- там чисто, нічого поганого не може налипнути». Не дарма вони лікують і вважаються створіннями, вищими за людину.

WP_20160626_004

WP_20160626_005

  • Гори. Там побувати не довелось, але трави гірські позбирали. Іх тут величезне різноманіття. І дуже насичені кольори. І чабер, і ромашка, і деревій. Багато місцеві називають на своєму наріччі.

WP_20160629_001

WP_20160630_036

  • Повітря. Що писати про повітря, коли виходиш з поїзду- і потрапляєш до казки. Не вірите? Квиток з Києва коштує зовсім небагато. Сідайте в поїзд і переконайтесь самі.

Комментарии к “Чудове українське село Кваси.

  1. Slast Ответить

    Просто захоплююче!!!!! Ви так художньо вишукано все описали, що це вражає, особливо так красиво українською мовою)))

  2. Шидза Ответить

    Я зачарувалася. Дуже захотілось туди — мерщій! І в гори, і до бджілок, і вурди поїсти, і газованої джерельної води посмакувати :-)
    Гарна пізнавальна стаття, дякую!

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *